23 лютого 2016

Життя-подвиг жінок, у лику святих просіявших

Тема: Життя-подвиг жінок, у лику святих просіявших
Мета: ознайомити з днями вшанування пам’яті святих:  великомучениць Катерини і Варвари, а також святої праведної Анни; на прикладах життя святих вчити дітей любити Бога і людей, долати негарне в собі, розвивати бажання не просто просити у Бога допомогти у наших справах, а й самим працювати; розвивати мовлення дітей; виховати в учнів любов до ближнього, почуття доброти й милосердя; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, викликати бажання берегти свою національну культуру, здобувати знання із цілющого джерела народної мудрості пращурів.
Обладнання:  церковний календар, ікони з зображенням святих Катерини, Варвари та праведної Анни.

Хід виховної години

І. Організаційний момент, привітання.

ІІ. Актуалізація опорних знань
– Які свята ви знаєте? Які з них любите найбільше святкувати? Чому?

ІІІ. Оголошення теми й мети  виховної години.
1.Вступне слово вчителя.
– Зима щедра на свята! І сьогодні ви ознайомитеся з днями вшанування пам’яті святих великомучениць Катерини і Варвари та святої праведної  Анни.
7 грудня – День вшанування пам’яті Великомучениці Катерини, 17 грудня – День вшанування пам’яті Великомучениці Варвари, 22 грудня – День вшанування святої праведної Анни.
2. Бесіда з учнями.
Учитель: Діти,Святі – це люди добрі, чесні, милосердні, які жили праведно, виконували всі десять Божих заповідей. Вони дотримувались постів, регулярно відвідували служби в храмах, щиро молились. Бо святі, наділені Божим даром зцілювати людей і допомагати  їм в різних життєвих ситуаціях, продовжують зцілювати і допомагати навіть після смерті.
Зараз я хочу, щоб ми заслухали коротенькі історії про життя святої великомучениці Катерини, святої великомучениці Варвари та  святої праведної Анни ( групам було дано випереджальне завдання)
Учень 1.   Житіє святої великомучениці Катерини.
Згідно книги «Вибрані житія святих для дітей» (Почаїв 2003) багато століть тому у місті Олександрії (в Єгипті) жила дівчина на ім’я Катерина. Вона була  єдиною дочкою знатних батьків, людей царського роду. Батьки дуже любили і пестили її, навчили всіх наук, відомих на той час. Виросла Катерина надзвичайно красивою, розумною і освіченою. Слава про неї рознеслася далеко за межі Олександрії. Звідусіль приїжджали багаті, розумні і гарні юнаки і хотіли одружитися з нею. Але вона була дуже гордою і говорила:
– Якщо хочете, щоб я вийшла заміж, знайдіть мені такого нареченого, який був би мені рівний в шляхетності, багатстві і розумі!
Але такої людини не знаходилося.
Недалеко від Олександрії жив пустельник. Дні його проходили в молитві і роздумах про Бога. Це була людина світлого розуму і праведного життя. Багато людей приходило до нього в пошуках поради і допомоги у важкі моменти життя. і мати Катерини бувала в нього: вона була таємною християнкою, тоді як більшість жителів Олександрії були язичниками. І ось спало їй на думку повести до пустельника свою дочку. Вона дуже засмучувалася поведінкою Катерини і не знала, що з нею робити. Пустельник поговорив з Катериною і побачив, що вона дійсно і гарна собою, і дуже розумна. Він вирішив навернути її до Бога. Знаючи, що Катерина дуже горда, пустельник сказав їй:
– Ти справді прекрасна, і розум твій світлий і глибокий; чув я і про твої багатства. Але я знаю одного чудесного Чоловіка, Який перевершує тебе в усьому: краса Його – світліша, ніж сонячне сяйво, мудрість Його керує усім світом; Він такий багатий, що роздає Своє багатство увесь час і від цього не стає біднішим; благородність Його – невимовна, і немає Йому подібного! Крім цього, у Нього є ще й такі досконалості, про які навіть повідати словами неможливо!
Катерина слухала пустельника дуже уважно. Коли він закінчив, вона запитала його: «Хто цей дивний Чоловік, і чи можу я бачити Його» Старець дав їй ікону Божої Матері з Немовлям і сказав, що вона побачить Цього Чоловіка, якщо виконає його повеління.
– Отут зображена Мати Його, – сказав пустельник. – Візьми цю ікону до себе і молися перед нею всю ніч – тоді здійсниться твоє бажання.


Катерина зробила так, як сказав їй старець. Під час молитви вона, стомлена, заснула. І ось бачить вона у сні Божу Матір із Немовлям. Від Немовляти виходить немовби сонячне сяйво. Але Він весь час відвертався, не бажаючи дивитися на Катерину. Божа Мати благала Сина подивитися на неї, хвалила її красу і розум, але Він відповідав, що вона потворна й убога, і Він не хоче бачити її. У сльозах прокинулася Катерина і пішла до старця, упала йому в ноги і благала пояснити її сон. Старець сказав, що Христос не хоче знати гордих і самолюбивих, що Йому приємні покірні й смиренні. Тут старець відкрив їй усю красу Христового вчення і радість, котру дає Господь люблячим Його. Катерина палко повірила в Бога. Просвітлена, вона пішла додому і стала ревно молитися. Втомившись молитися, вона заснула. І ось знову вона бачить у сні Божу Матір із Немовлям. Христос, сяючий і радісний, повернувся до неї і сказав:
– Тепер вона стала такою ж багатою і премудрою, як була раніше бідною і нерозумною; вона – наречена Моя, вічна і нетлінна. І дав Він їй прекрасну обручку.
Катерина прокинулася з надзвичайною радістю в душі. На руці своїй вона побачила обручку і зрозуміла, що це був не звичайний сон. З того часу вона вже не думала про земні блага, адже її серце було сповнене любові до Христа.
В цей час прибув до Олександрії лютий цар – гонитель християн. Він звелів усьому народу прийти в храм, вклонитися ідолам і принести їм жертви. Прийшла і Катерина. Вона відважно підійшла до царя і сказала:
– Чи не соромно тобі вшановувати мерзотних ідолів, коли є один істинний Бог!   
Цар був вражений її красою і сміливістю. Він покликав її до себе і запитав, хто вона і звідки родом.
– Звуть мене Катериною, – відповіла дівчина, – я дочка князя, який царював до тебе. Я вивчила всю премудрість людську, зрозуміла всю убогість земних наук і стала нареченою Христовою. Сама я – земля і попіл, але Бог обдарував мене красою і мудрістю, щоб  люди побачили Його силу і велич. А твої ідоли – нікчемні і неправдиві!
Здивувався цар її словам і відповів:
– Не личить царю вступати в суперечку з жінкою. Я запрошу наймудріших і вчених людей, і вони тобі доведуть, що ти помиляєшся.
Так він і зробив. З’їхалося в Олександрію 50 найученіших мудреців. Багато народу прийшло послухати цей диспут. З подивом всі слухали мудрі і ясні відповіді і запрошення Катерини. Вчені мужі зазнали поразки в суперечці, визнали правоту і навернулися до Христа.  Цар страшенно розгнівався і звелів Катерину ув’язнити і мучити її, а всіх мудреців – стратити. Згодом він звелів переказати Катерині, що він помилує її і дасть їй незліченні багатства, якщо вона зречеться Христа і вийде за нього заміж. Але дівчина не спокусилася цим і весь час молилася. Довго пробула Катерина в  ув’язненні, а чудесні видіння зміцнювали її. Якось вона побачила Христа, оточеного ангелами. Він сказав їй: «Не бійся – Я завжди з тобою! Терпінням твоїм ти багатьох навернеш до Мене!»
І дійсно, усі воїни, які стерегли її, навернулися до Христа. Вона говорила їм, що ніякими словами не можна висловити тієї радості, яку дає Христос люблячим Його.
Та, нарешті, повели Катерину  на страшні муки. Але знаряддя катувань раптом розрушилися – і Катерина залишилася неушкодженою. Гніву царя не було меж. Особливо після того, коли сама цариця, слухаючи Катерину, стала християнкою. Тоді цар вирішив стратити дівчину.
Коли вели Катерину на страту, люди супроводжували її зі сльозами. А вона розраджувала їх, говорячи: – Не плачте! Для мене радість, що йду я до Христа і назавжди залишуся з Ним.
Перед смертю вона молилася так: «Господи, дякую Тобі, що Ти зміцнив мене в терпінні і вказав шлях до вічного життя!»
Так усю свою мудрість, красу і розум віддала свята Катерина на служіння Христу. Багато людей, наслідуючи її приклад, ставали християнами і теж були замучені. Їх не треба оплакувати. Пам'ять про їхні страждання заради Христа, навпаки, повинна нас радувати. Кров святих мучеників – це радість Церкви. Радість тому, що були люди (та й тепер вони є на землі), для яких любов до Христа дорожча за життя.
Учень 2.  Житіє  великомучениці Варвари.
За книгою «Вибрані житія святих для дітей» за царювання нечестивого Римського імператора Максиміана жив на сході один чоловік, вельможний, багатий і славний на ім’я Діоскор, по вірі язичник. У нього була дочка Варвара, яку він беріг, як зіницю ока, тому що в нього не було інших дітей. Коли Варвара стала підростати, то не було у всій тій країні дівчини, рівної їй у красі. Вважаючи, що ніхто з простих і незнатних людей не гідний бачити великої краси його дочки, Діоскор побудував для неї високу вежу, влаштував у вежі розкішні покої і замкнув у ній Варвару. Він довірив Варвару здібним вихователькам і рабиням, тому що мати її вже померла.
Живучи у високій вежі, дівчина втішалася, дивлячись із її висоти на небесне й земне творіння Боже, на небесну ясність і на земну красу. Розглядаючи небо, сонячне сяйво, хід місяця і красу зірок, бачачи квітучі поля, сади і вино-градники, гори і води, Варвара запитала якось у своїх виховательок:
– Чия рука створила все це?
І почула від них:
– Все це створили боги.
Дівчина запитала:
– Які боги?
– Ті боги, золоті і срібні, – відповідали рабині, – яких вшановує твій батько; ці боги створили усе, що ти бачиш.
Почувши ці слова, дівчина засумнівалася і промовила сама до себе:
– Боги, яких шанує мій батько, створені людськими руками. Як же ці боги, бездушні ідоли, могли створити таку пресвітлу височінь небесну і таку красу земну?
Одного разу, коли Варвара довго дивилася на небо і була охоплена великим бажанням дізнатися, хто винуватець всієї краси небесної, несподівано засяяло в її душі світло Божественної благодаті. І вона промовила до себе:
– Мусить бути один Бог, Який не створений людською рукою, але Сам має в Собі буття і Своєю рукою все творить; єдиний повинен бути Той, Хто розкинув широту небесну, тяжіння земне і освітлює зверху весь світ промінням сонячним, сяйвом місяця і мерехтінням зірок, землю ж прикрашає розмаїттям дерев і квітів і зрошує її джерелами вод. Повинен бути один такий Бог, Який все утримує, все оживляє і про всіх піклується.
Поступово в її серці розгорівся такий вогонь Божественної любові, що не мала вона спокою ні вдень, ні вночі, думаючи лише про одне і одного тільки бажаючи: пізнати Бога і Творця всесвіту.
Коли настала для Варвари пора заміжжя, і чимало багатих та знатних юнаків, почувши про її красу, почали просити в Діоскора руки його дочки, Діоскор піднявся на вежу до Варвари. Він став говорити їй  про необхідність взяти шлюб з кимось із молодих людей. Благочестива Варвара, почувши про це, зніяковіла, не бажаючи не тільки слухати, але, навіть, й думати про одруження, і рішуче відмовилася від заміжжя. Коли ж батько продовжував наполягати, Варвара сказала:
– Батьку мій, якщо ти ще говоритимеш про це і будеш примушувати мене одружитися, то я сама себе позбавлю життя, а ти втратиш свою єдину дочку.
Почувши ці слова, Діоскор злякався і пішов від дочки, не сміючи більше наполягати на своєму. Він думав, що краще буде домогтися її згоди на заміжжя благаннями, ніж примусом, і сподівався на те, що згодом зуміє переконати її.
Незабаром після цього батько Варвари був змушений відправитися в далеку подорож. Він сподівався, що Варвара, скучивши за ним, охочіше потім підкориться його волі. Тому він і вихователькам наказав не суперечити їй, коли вона захоче зійти з вежі, і нехай робить все, що їй заманеться. Він думав, що його дочка, зустрічаючись і розмовляючи з багатьма людьми і бачачи своїх ровесниць, котрі виходять заміж, і сама захоче одружитися.
Після від’їзду Діоскора свята Варвара, маючи дозвіл на вільний вихід зі свого житла, говорила з ким бажала і, таким чином, познайомилася і подружилася з деякими християнськими дівчатами і від них намагалася дізнатися докладніше про Господа Ісуса Христа. Ті розповіли їй про Його втілення від Пречистої Діви Марії, про добровільні страждання, смерть і воскресіння, про майбутній суд і вічну муку, яка чекає ідолопоклонників, і про невимовну радість вірних християн у Царстві Небесному. Почувши все це, Варвара загорілася любов’ю до Христа і всією душею стала прагнути святого Хрещення.
В цей час у місто, де жила Варвара, прийшов один священик. Варвара запросила його до себе і дізналася від нього про заповіді Христової віри. Потім, прийнявши Хрещення, вона ще більше загорілася Божественною любов’ю і стала на подвиги в пості та молитві, день і ніч працюючи Господу своєму, з Котрим заручилася, давши обітницю зберегти своє дівство.
Коли Діоскор повернувся зі своєї подорожі, він знову почав говорити дочці про заміжжя. Але Варвара мужньо заявила батькові, що вона наречена Христа, з Яким себе навіки заручила. Почувши, що дочка  його стала християнкою, Діоскор страшенно розлютився. У гніві  витяг він свого меча і хотів ударити святу Варвару. Варвара кинулася тікати, а Діоскор погнався за нею, як вовк за овечкою, з оголеним мечем у ріці. Раптом висока кам’яна гора, як стіна, постала на її шляху. Зібравши усі свої сили і призвавши ім’я Господнє, свята діва по виступах скелі піднялася на її вершину і сховалася в печері. Діоскор довго шукав її і, нарешті, за вказівкою одного пастуха, знайшов. Немов звір, кинувся він на свою здобич, схопив її за волосся і став немилосердно бити. Потім потягнув до свого будинку, зачинив у тісній і темній кімнаті, приставив сторожу і морив свою рідну дочку голодом та спрагою.
Після цього Діоскор пішов до начальника області Мартіана і розповів йому, що його дочка відмовляється від богів і вірує в розіп’ятого Христа. Він просив налякати її різноманітними муками, щоб схилити до батьківської віри.
Отримавши обіцянку начальника, Діоскор вивів святу Варвару із домашньої темниці і, передаючи в руки правителя, сказав:
– Зрікаюся її, тому що і вона зреклася моїх богів. І якщо не навернеться знову до них і не поклониться їм зі мною, то вже не буде мені дочкою, а я не буду їй батьком. Ти ж, державний правителю, муч її, як тільки хочеш.
Правитель, бачачи надзвичайну красу дівчини, був від неї у захваті і почав говорити із  нею лагідно і ласкаво, хвалячи її красу і знатність.
– О прекрасна дівчино! – говорив він. – Будь милосердна сама до себе і поспіши принести з нами щиру жертву богам, тому що я хочу бути милостивим до тебе і помилувати тебе; я жалію віддавати на муки таку красу. Але якщо ти мене не послухаєш і залишишся непокірливою своєму батькові, то жорстоко будеш покарана.
Свята Варвара відповіла:
– Я поклоняюся тільки моєму Богові. Йому одному я приношу мої жертви-молитви, і сама хочу бути Йому жертвою, тому що Він один – Бог істинний, Який створив небо та землю, а ваші боги – нікчемність, і даремна на них надія ваша.
Коли свята промовила ці слова, начальник розгнівався і звелів оголити її; це було для чистої, непорочної святої діви мукою, не меншою за тяжкі рани.
Потім мучитель велів положити її на землю і бити міцними воловими жилами так довго, що земля почервоніла від її крові. Її рани розтирали волосяними клаптями й гострими черепками посилювали біль. Проте всі ці муки не порушили міцної віри мучениці, заснованої, як на камені, на Христі Господі, заради Якого вона з радістю терпіла такі страждання.
Після цього начальник наказав
відвести святу до в’язниці, поки він
не придумає нових лютих мук для неї.
Ледь жива від ран, свята Варвара, будучи у в’язниці, молилася зі сльозами возлюбленому Нареченому –  Христу Господу. Просила не залишати її і говорила словами Давида пророка: «Не залишай мене, Господи Боже мій, не відступай від мене, допомагай мені». І коли вона так молилася, засяяло раптом яскраве світло, і свята відчула в серці своєму невимовну радість. Господь, явившись їй, сказав:
– Будь відважною, наречена Моя, і не бійся! Я з тобою і бережу тебе, Я бачу твій подвиг і полегшуватиму твої страждання. Вічна радість чекає на тебе в Моєму Небесному Царстві.
Так втішив Господь Свою возлюблену наречену Варвару і зцілив її від ран, так що не залишилося навіть сліду від них на тілі її.
Вранці, коли свята Варвара постала знову перед правителем, всі побачили, що вона цілком здорова, обличчям світла і виглядом прекрасніша, ніж була раніше. І дивувалися цьому. Начальник же сказав їй:
– Бачиш, дівчино, як піклуються про тебе наші боги! Ось ти вчора була жорстоко зранена, сьогодні ж вони зцілили тебе і дали здоров’я краще, ніж попереднє. Будь вдячна їм за це, вклонися і принеси жертви!
Свята відповіла:
– Що говориш ти, начальнику?! Твої боги, будучи сліпими, німими і без почуттів, не можуть зціляти хворих і воскрешати мертвих. Не могли вони і мене зцілити. За що ж їм дякувати? Зцілив мене Іісус Христос, Господь Бог мій, Який зціляє всякі хвороби і подає життя мертвим. Йому я з вдячністю поклоняюся і приношу саму себе в жертву.
Ці слова святої мучениці розлютили правителя. Він звелів повісити її на дереві і стругали її тіло залізними кігтями і смалити палаючими свічками. Свята Варвара терпіла все це з непохитною мужністю. Тоді стали бити її молотом по голові. Після таких знущань неможливо було не тільки юній дівиці, але й найміцнішому чоловікові залишатися в живих. Але сила Христова зміцнювала святу мученицю.
Мучитель, бачачи, що нічим не можна перемогти терпіння святої Варвари і змусити поклонитися ідолам, засудив її на смерть. А жорстокосердий батько Варвари Діоскор не тільки не співчував стражданням своєї дочки, він не посоромився навіть стати її мучителем. Діоскор взяв однією рукою дочку, а іншою оголений меч, і повів її на місце страти, за місто.
Дорогою свята Варвара молилася Богу:
– Безначальний Боже! Почуй мене, рабу Твою! Почуй і дай благодать Твою кожній людині, хто буде згадувати мої страждання. Нехай не наблизиться до неї хвороба раптова, і смерть неочікувана не застане її.
Коли вона так молилася, було чути голос з неба, який обіцяв їй виконати її прохання. І мучениця пішла на смерть із великою радістю, бажаючи скоріше розлучитися з тілом і відійти до Господа.
Прийшовши на призначене місце, агнця Христова Варвара схилила свою святу голову під меч і була усічена руками свого немилосердного батька.
Діоскора ж і правителя Мартіана тут же спіткала Божа кара: першого, коли він сходив із гори, а другого – у себе вдома вбила блискавка і спалила їхні тіла так, що навіть і пороху їх не могли знайти.
Був у тому місті один благочестивий чоловік на ім’я Галентіон. Він взяв чесні мощі святої великомучениці, приніс їх у місто і поховав із належною пошаною.
Потім була побудована над ними церква і багато чудес відбувалося від святих мощей благодаттю Отця і Сина і Святого Духа, Єдиного в Трійці Бога, Йому ж слава на віки. Амінь.
Учень 3.   Життя  праведної  Анни
Свята праведна Анна, матір Богородиці — мати Діви Марії, від якої народився Ісус Христос. Вона була донькою священника Матфана, племені Юди. Дружина Святого Йоакима. Згідно з переданням, Анна походила з роду царя Давида і була донькою священика Матфана з покоління Юди і тіткою св. Єлисавети, матері св. Іоанна Хрестителя.
Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Вона була бездітною, що вважалося ганьбою між людьми. Разом зі своїм побожним чоловіком Йоакимом вона наполегливо просила Бога у молитвах про потомство. У протоєвангелїї мовиться, що одного дня явився їй ангел Господній, який приніс радісну звістку від Бога: її молитва почута. Щаслива Анна відразу поспішила до Єрусалима, щоб скласти Богові свою сердечну подяку. Там вона зустрілася зі своїм чоловіком, який також мав звістку від Божого ангела. Щасливий для них день сповнення Божої обітниці настав 21 вересня. Праведне подружжя тримало на руках дитя, яким обдарував їх Господь після довголітнього чекання. Була це Марія, Матір Ісуса Христа. Анна упокоїлася у Господі ще перед Благовіщенням. У це свято Свята Церква закликає нас оспівувати Христа Господа, який перевів Анну із земного життя до безконечної слави, бо вона «Мати Богородиці і Вседіви».
Учитель: Діти, житія святих навчають нас любові до Бога  і до людей. Людина не одразу досягає духовної досконалості. Це відбувається, коли вона зрозуміє й подолає негарне в собі. Ми повинні
не просто просити у Бога допомогу у наших справах, а  й самі працювати. Тоді, у співпраці з Богом, ми досягнемо мети.
– А чи знаєте ви, що  по молитвах до святих, зображених на іконах, люди отримують зцілення та допомогу у скруті?
– Так, саме про ікони, як чудотворне диво храму, ми зараз й будемо говорити.
а) Розповідь вчителя про ікону.
– Дослівно з давньогрецької «ікона» означає образ або «зображення». Ікона – це не портрет і не картина, це – образ Істинного, Вічного і Святого. Вона – образ і символ Божественної гармонії світу, Божої величі і слави, прагнення людей до святості. Для православних ікона так само важлива, як Святе Письмо, Хрест і Молитва. Вона освячена Святим Духом, є предметним засобом єднання людини з Богом, через неї людина одухотворяється і підноситься до осягнення     Божественного, і через неї людину пронизує Божественне світло, і сходить на людину Божа благодать.
Ікона – велична і проста, спокійна і гармонійна, вона – зосередження Добра, Краси та Істини. В іконі замість земної логіки і людської моралі світиться Божественний порядок і Боже милосердя.
Кольори ікони виключно символічні: золотий – Небесне Царство і  Божественна сила; червоний – премудрість Божа;  блакитний – чисте і благородне життя; білий – світла радість, а чорний, темний – сум.
Ікона має надзвичайну силу – оберігає, зцілює, наставляє…
Написати ікону може тільки щиро та істинно віруючий майстер, і то, тільки з ласки Божої для цього відібраний…
3. Робота в групах.
(розповіді учнів про ікони святої великомучениці Катерини, святої великомучениці Варвари та святої праведної Анни)
 І група
На іконі Святої Варвари зображено вежу із трьома віконцями, ці віконця символізують Пресвяту Трійцю, а також Божі чесноти: віру, надію, любов. Саме довіра до Господа і любов дають можливість навіть у тісних умовах реальності (символічна вежа) вийти за межі і бачити перспективу Вічності з Богом, до якої покликана кожна людина. Євхаристійна чаша – ось джерело її сили. Свята Варвара ще від княжих часів була широкошанована в українському народі. Мощі святої були привезені до Києва 1108 р. Згідно передання свята Варвара молилася у час своєї смерті до Господа, щоб ніхто, хто благатиме Його благодаті, згадуючи її муки, не був відкинутий, щоб не спіткала ні раптова хвороба, ні несподівана смерть без святої сповіді. Свята Варвара є покровителькою вмираючих і всіх тих, хто просить у неї ласки святої смерті, а також людей тих професій, які постійно перебувають у небезпеці смерті: гірників, моряків, військових.
За молитвами святої Варвари відбувається і сьогодні багато чудесних зцілень душевних і тілесних.
Просімо і ми святу Варвару про допомогу у наших потребах, але насамперед, щоб допомогла нам зберегти вірність Христу через дотримання Його святих заповідей навіть тоді, коли це вимагає особливих зусиль, а можливо, і героїзму. Молімося за нашу Україну, щоб вона була християнською, а не суспільством безбожників.
ІІ група
За переказами, святі мощі Великомучениці Катерини ангели перенесли на гору Синай у храм. Там зберігається голова святої, покрита золотим вінцем, і ліва рука, прикрашена дорогоцінними перснями. У піснях співається: «Радуйся, преславна Великомученице Катерино, на горі Синайській, де бачив Мойсей терновий кущ неопалимий. Сам Христос зберігає чесне тіло твоє нетлінним аж до другого пришестя Свого...» З давніх-давен вважали ікону Великомучениці Катерини покровителькою жінок під час важких пологів та дівчат, котрі прагнули вдало вийти заміж. Свята Катерина оберігає усіх від лиха і дарує щасливу долю. Але до того дорогоцінного подарунку треба докласти і власної праці, охоти до навчання не тільки різним наукам, а насамперед – науці бути порядною людиною, шанувати батька-матір, своїх братів та сестер, родину та рідну землю, яка народила і виховала не одне покоління українців. Вони нині живуть у різних державах, та всі пам'ятають і росяні ранки, і стежину до рідної хати, і калину край порогу. І доля кожного з нас починається саме тут, на рідній землі, Україні. Дай, Боже, їй процвітання, а українкам щасливої долі у себе на Батьківщині!
ІІІ група
У християнстві свята праведна Анна вважається покровителькою материнства, й саме в неї бездітні жінки вимолюють діточок. На іконі  свята Анна тримає на лівій руці Пресвяту Діву в дитячому віці. На обличчі святої праведної Анни зображено особливе благоговіння.
Свята праведна Анна – покровителька немовлят. Якщо дитина захворіла, зверніться до неї з молитвою. Тим, хто зіткнувся з проблемою безпліддя, теж допоможе принесена з вірою молитва до святої праведної Анни перед її  іконою.
Тим, хто хоче позбутися скорботи, кому не вистачає смиренності, хто хоче жити праведно, але піддається спокусам, слід звернутися за допомогою до святої. Вона захистить від бід і хвороб, допоможе прожити життя довге і благодатне.
Учитель:  Молодці, ви добре впоралися зі всіма завданнями. Давайте, діти, наслідувати святих, творячи тільки добрі справи!
Звучить пісня «Ты святая Варвара»  (білоруською мовою)
Ты святая Варвара, молю я тябе.
Ты нявеста Христова, услышь ты мяне.
У делах моих блудных мяне обличи.
И молиться ты Богу мяне научи.
Научи ты молиться, избавь от сеты.
И любить мне Бога, как любила ты.
За Яго страдания, за Яго любовь
Ты терпела муки, проливала кровь.
Диаскор в то время правителем был.
Он святую веру страшно не любил.
За купца хотел ён Ваврвару отдать.
Если нет, то дочь свою на муки отдать.
Варвара сказала на яго вопрос:
Мне никто не надо, только свят Христос.
Он Создатель мира, Царь Он и Отец.
Он мне даст нябеснай нятлённый вянец.
Лишь Святую Троицу чту отныне я.
И к зямному счастью непричастна я.
Отец Диаскор жа тут от зла задрожал.
Святую Варвару на муки отдал.
Воловьими жилами раны выбивал.
И жосткаю шерстью кровь он вытирал.
Варвара тярпела и молила Христа.
Чтоб Ён дал тярпения тярпеть до конца.
Варвара охотно в тямницу пошла.
Скоро утяшение в тямнице нашла.
Христос своим светом ее озарил.
Кровавые раны тотчас исцалил.
За её страдания, за её любовь.

Ольга Трушина

IV. Підсумок.
– Що нового ви дізнались на уроці?
–  Що розповісте батькам удома?
Житія святих дають нам важливий урок: бути щирими, лагідними, працелюбними. І поки ваше серце чуйне, докладайте все своє старання, усі свої турботи для того, щоб тільки святе, чисте і добре входило у вашу душу.
Виходить дівчина:
– Звернімося до святих із проханням: нехай допоможуть нам жити в мирі і злагоді, любити свій народ, батьків та ближніх своїх, добре вчитися, творчою працею примножувати добрі діла на благо України.

Список використаної літератури:
1. Кудріна Л.М. Від роду до роду.Народознавство.– Харків:Торсінг, 2002.
2.Василь Скуратівський.-Київ: Веселка, 1996
3. http://dc.lviv.ua/zitya-svyatix/723-pro-svyatu-velikomuchenicyu-varvaru-ta-mech-doskora.html
4. http://for.lvivport.com/novyny/suspilstvo/36019-sviata-kateryno-moly-boha-za-nas
5. http://htuocs.weebly.com/uploads/6/1/6/0/6160437/bulletin_dec11.pdf
6. Вікіпедія,nashemisto.if.ua
7. Вибрані твори житія святих для дітей,  Видавництво Почаївської Лаври, Почаїв, 2003, с. 18-26, с. 234-239.
Н.Г. Патріман
класний керівник 8-А класу
гімназії № 9