05 січня 2014

Разом з Лускунчиком

(Маленька Різдвяна п’єса для дитячого театру)

Дійові особи: 1-й і 2-й Ангели зі скрипками;
Марі, Фріц, Ганс, Гретхен, няня, Петер, Анна, гості, маленькі Aнгели.

Картина перша
(Звучить музика)
На сцені з’являються два Ангела зі скрипками. Разом вони крутяться по сцені, підбігають до ялинки, милуються нею.

1-й Ангел: Яка краса! Куди ми потрапили?

2-й Ангел: Не впізнаєш? Та це ж будинок радника медицини Штальбаума! Тут майже нічого не змінилося, навіть ялинка стоїть на тому ж місці!

1-й Ангел: Ну, звичайно! Це будинок того самого Штальбаума, який подарував колись своїм дітям Лускунчика. Яка казка з цього вийшла!

2-й Ангел: Марі і її брат Фріц давно вже виросли. Марі вийшла заміж і у неї двоє чарівних дітей. Здається, сьогодні, в цю різдвяну ніч, тут знову станеться щось незвичайне!

1-й Ангел: Сюди хтось йде! (заглядає за ялинку) Точно, це Марі і Фріц.
Вони зараз прикрашатимуть ялинку, поки діти сплять!

2– й Ангел: Біжимо! Казка починається!
(Ангели грають на скрипках, в цей час Марі і Фріц з’являються з кошиком, починають прикрашати ялинку)

Марі: Візьми це яблучко. А я повішаю цукерку. І цей будиночок.
 — А бідного Лускунчика немає! Це дуже сумно! Як я плакала, коли виявилося, що злодії разом зі столовим сріблом потягнули і коробку з Лускунчиком! От, напевно, здивувалися, коли ділили награбоване. Цікаво, де він зараз?

Фріц: А пам’ятаєш, як батько подарував нам Лускунчика? Тобі були років 7, не більше. Ну і переполоху тоді було! Адже ти придумала цілу історію про Лускунчика і Мишачого короля, і так переконливо розповідала її, сердилася, що тобі не вірять! Навіть топала ніжкою. Ось так (показує).

Марі: Невже топала ніжкою? Ось так? (топає і сміється).

Фріц: Саме так. Батьки навіть затурбувалися, чи здорова ти. Але що найдивніше, Марі, ти дійсно вийшла заміж за племінника хресного, молодого Дроссельмейєра!

Марі (сміється): І в Генріха, дійсно, є щось від Лускунчика. В усякому разі, у нього таке ж добре, благородне і безкорисливе серце! Завтра Різдво, всі сидять по будинках в колі сім’ї, а Генріх знову побіг лікувати якогось хворого жебрака! Нікому він не може відмовити, і грошей майже не заробляє. Інколи мені буває страшно. А раптом, колись   мені буде нічим годувати своїх дітей?

Фріц: Давай не будемо сьогодні про сумне. Тим більше, Бог ніколи не залишить нас в біді.
З’являється няня. Вона розпатлана, захекана.

Няня: Ох! Ледь уклала дітей в ліжка. До чого невгамовні! Одна морока з ними. Їх батько — свята людина, і в місті вже говорять, що у благочестивого Генріха Дроссельмейєра діти — наче ті чертенята, навіть в церкві примудряються що-небудь витворити. Удома всіх ображають, всім говорять грубощі.
Фріц: І не вірять в різдвяні чудеса!

Марі: Так, з того часу, як вкрали Лускунчика, дітей наче підмінили. Але нічого, вони скоро виправляться! Адже десь дуже-дуже глибоко в душі — вони славні діти! Ось зараз, я упевнена, — вони, як ангелки, солодко сплять в своїх ліжечках, і їм сниться ялинка!
Продовжують прикрашати ялинку, яка «від’їжджає» углиб сцени.

Картина друга
Звучить музика. Вибігають Гретхен і Ганс в нічних сорочках. Ганс вихвачує з рук сестри подушку і б’є її по голові, втікає від неї

Ганс: Не забереш, не забереш.

Гретхен: Віддай! А ну віддай! Я зараз маму покличу!

Ганс: (кидає подушку за сцену): Не покличеш! Ти ж не захочеш зіпсувати їй Різдво. Вона зараз разом з дядьком Фріцем і нянею прикрашає ялинку і думає, що ми ні про що не здогадуємося і завтра повіримо, що ялинку прикрасили Ангели! Ха-ха-ха! А Христос принесе нам подарунки. А їх приносить дядько Фріц, якому ніяк не удається зробити що-небудь цікаве, як робив колись його хресний Дрссельмейєр — ляльку, що говорить, наприклад.

Гретхен: І ще розповідають, що на Різдво неодмінно відбуваються чудеса, а Дитятко
Христос, Який народився,   торкається серця кожного з нас. Щось не схоже, ти, Ганс, з року в рік  стаєш  лише гірше. (після паузи задумливо) А раптом різдвяні чудеса і справді відбуваються?

Ганс: Лише не з нами! У нашому містечку навіть сніг на Різдво не випадає!

Гретхен: Можливо, ми не заслужили?

Ганс: Облиш, Гретхен! Скільки довкола так званих «добрих» людей, і більшість з них страждає! У нашої куховарки, доброї Луїзи, яка плаче, коли патрає рибу, пропав в лісі чоловік. А Луїза чекає дитину, і наш батько не сподівається, що вона народиться живою — так Луїза побивається від горя і зовсім розладнала своє здоров’я.

Гретхен: Це точно. А діти чоботаря Вальтера, що живуть по сусідству — які вони жалюгідні і обірвані. У них на Різдво не те що ялинки, навіть хліба вдосталь не буває. Хіба  що мама що-небудь передасть. Але про них всіх говорять...

Ганс: ...що вони справжні ангели, а не діти. Завжди всім допомагають, ніколи не скаржаться, завжди ласкаві і веселі!

Гретхен: І щороку приходять до нас помилуватися на ялинку, та ще з якимись жалюгідними подарунками.

Ганс: Вранці, напевно, знову прийдуть. От буде потіха! (позіхає) Ну гаразд, підемо спати. (Йдуть)

1-й Ангел: Т-а-а-а-к. Сумно все це. І Лускунчика шкода.

2-й Ангел: А батьків! Вони такі дбайливі, люблячі, милосердні!

1-й Ангел: Неначе Мишачий король зачарував їх дітей. І нікого вони не люблять і не жаліють!

Картина третя
Довкола ялинки водять хоровод гості і господарі, співають. Потім діти отримують подарунки.

Фріц: Ну що, всі задоволені подарунками?
(Всі діти, окрім Ганса і Гретхен, кричать: Так, так! Задоволені! Ганс незадоволено оглядає свій подарунок — флейту, а Гретхен — ляльку, яка їй явно подобається, але вона це приховує).

Ганс: Ну, що я тобі говорив, дядько Фріц знову не зміг зробити нічого путнього. (Намагається грати на флейті) Що це за звуки!

Гретхен: А ця лялька навіть очима не водить. Нісенітниця!
(Ялинка знову «від’їжджає» углиб сцени)

Фріц: Ну тепер, як завжди, я почитаю вам казку. Сідайте біля ялиночки, там так затишно.(Всі гості сідають, у Фріца в руках велика книга. Він тихо читає)
(Ганс з Гретхен йдуть від ялинки)

Ганс: Фі, яка скучища! Щороку одне і те ж. (Глузуючи) Милі діти, добрі християни, ангелочки, прянички, яблучка, зірочки. Набридло!

Гретхен: А я б послухала, Може даремно пішли, казка все ж.

Ганс: Нічого не даремно. Дивися, хто йде.

Гретхен: Діти чоботаря — Анна і Петер. Я ж говорила. Прийдуть привітати з Різдвом.
Заходять бідні діти, в руках у них кошик. Співають колядку.
Анна і Петер: З Різдвом!

Анна: Яка ялинка! Скільки дітей! Ах, Ганс, Гретхен, які ви нарядні і красиві!
(Ганс і Гретхен мовчать і роздивляються гостей з презирством, хіхікають)

Анна: А у нас цього разу для вас чудовий подарунок!

Ганс: (з іронією) Можу собі уявити!

Петер: (риється в мішку). Уявіть собі, сьогодні вранці до нас стукається якийсь бродяга. Ледве на ногах стоїть! Просить зігрітися біля вогню і хоча б маленький шматочок хліба.

Анна: Ну, ми сьогодні багачі! На Різдво у нас не лише хліба вдосталь, але навіть є мед і варення. А дрів в каміні скільки завгодно!

Петер: Бідолаха зігрівся, напився кави з хлібом і медом і так зворушився, що почав розповідати про себе.

Анна: Так. Сказав що був колись злодієм і обікрав чийсь будинок. Там було повно
столового срібла. Думав, продасть –  і заживе по-людськи. Але видно, Бог його любить, і тому суворо покарав. Бідолагу обі-крали такі ж злодії, як і він сам.

Петер: (дістає, нарешті, Лускунчика) Залишився лише ось цей Лускунчик і бродяга віддав його нам.
(Ганс і Гретхен ахають, вони у захваті)

Анна: Правда, красивий? Ну ось ми і вирішили подарувати його вам.
Петер простягає Лускунчика Гансу. Той бере іграшку і завмирає.
(В цей час Фріц закриває книгу)

Фріц: Ну, ось і казці кінець. На Різдво Христос торкається серця кожного з нас!
(Разом з гостями наближається до Ганса і Гретхен, зупиняються позаду)

Ганс: (голосом, що змінився) Петер, я знаю, що ти добре граєш на своїй дудочці. А у мене є справжня флейта. Можливо, у тебе вона заграє краще.
(Дарує флейту Петеру, той грає)
Гретхен зітхає і ховає свою ляльку за спину, але Ганс штовхає її в бік, і вона, струсивши головою, простягає ляльку Анні. Анна заводить її, і лялька грає. Всі вигукують «Ах!»

Фріц: Ну я ж говорив, що на Різдво завжди відбуваються чудеса!
Вбігає няня.

Няня: Яка новина! Яке щастя! Чоловік куховарки Луїзи тільки-но  повернувся додому. Живий-здоровий, лише сильно за-студжений! А Луїза народила дивного хлопчика! Доктор Дроссельмейєр говорить, що давно не бачив таких здорових і красивих малят!

Ганс: Ще одне диво! Чи не забагато чудес всього за один день?!

1-й Ангел: Господь дуже щедрий і що-дня у вашому місті відбуваються чудеса, лише не всі їх помічають. І все найкраще Христос дає нам понад міру.

2-й Ангел: Погляньте на піднебесся. І одна зірка неймовірно красива. А Господь усипав міріадами зірок весь небосхил!

Анна: А квітучі луки! Як витончена проста волошка! Нею можна милуватися годинами. Бог же буквально закидає нас оберемками чарівно запашних квітів і трав!

Петер: А музика! Звуки! Спів пташок! І один соловей чого вартий, а скільки пташок співають для нас свої пісні в літніх садах!

Марі: А ласкаві слова! Одне тепле материнське слово робить дитину щасливою. А скільки їх знає кожна мати!

Фріц. Але не всі дари Господа можна поторкати руками і побачити. Але ці, невидимі дари — найдорогоцінніші.

Гості:
 — Це вдячність!
 — Надія!
 — Ніжність!
 — Благородство!
 — Любов!
 — Терпіння!
 — Милосердя!
 — Безкорисливість!

Фріц: Так, багато, багато чарівних дарів отримуємо ми від Господа. На цьому можна і закінчити цю історію?

Гретхен: Та ні, здається це ще не кінець. Дивіться!
(Звучить музика. З-за спин глядачів з’являються ангели. Вони нестримно вбігають в коло і обсипають всіх снігом і конфетті)

Діти: Сніг! Сніг! Це ж сніг!

Ганс: Ось це справжнє Різдво!

Гретхен: Ще одне різдвяне диво!

Всі співають: «Водять зірки хоровод.»

Кінець.