15 січня 2014

Батьки і діти. Обов’язки членів християнської родини

Виховна година
для 6-7 класу

 

Вийшов черговий номер часопису «Благовіст». На його сторінках вчителі, класоводи та вихователі знайдуть для себе цікаву методичну розробку виховної години «Батьки і діти. Обов’язки членів християнської родини».  Мета цього заходу - виховувати любов і пошану до членів сім’ї, батька та матері, розвивати вміння погоджувати свої інтереси з інтересами родини. Сподіваємось, що розробка стане у нагоді під час підготовки виховних заходів.

 

Тема: Батьки і діти. Обов’язки членів християнської родини.

Мета: виховувати любов і пошану до членів сім’ї, батька та матері, розвивати вміння погоджувати свої інтереси з інтересами родини.

Обладнання: Оповідання В.О. Сухомлинського, вірші Т.Г. Шевченка, картини.

Хід виховної години
І. Організаційний момент, привітання.
ІІ. Оголошення теми
й мети виховної години.

1. Вступне слово вчителя
Сім’я, родина вчить основних істин життя, пошани до старших, опіки над слабшими. Родина здатна подолати всілякі труднощі, вона є основою народу, держави. Яка родина, така і громада, народ, світ.

Сім’я — це спадкоємиця моральних і духовних звичаїв та цінностей, створених дідами, прадідами та пращурами. Про це нам постійно нагадують оповідання Біблії про старозавітних патріархів. Дуже важко, та, мабуть, і неможливо створити справжній християнський життєвий уклад, нехтуючи традиціями. Сім’я покликана не тільки сприймати, підтримувати, але і передавати з покоління в покоління духовно-релігійну, національну і вітчизняну традицію.

З сімейної традиції і завдяки їй на основі особливого шанування предків і батьківських могил, сімейного вогнища і національних звичаїв створювалася культура національного почуття і патріотичної вірності. Сім’я є для дитини перше рідне місце на землі — джерело не тільки тепла і харчування, а ще й усвідомленої любові й духовного розуміння. Сама ідея «Батьківщини» — лона мого народження, і «Вітчизни», земного гнізда моїх батьків і предків, виникла з надр сім’ї.

2. Бесіда з учнями
1. Чи маємо ми взірець християнської сім’ї?
2. Які цінності родини можна відзначити? Навести приклади.

3. Робота в групах
Групи отримують короткі оповідання В. Сухомлинського про відносини батьків і дітей і коментують їх.

І група. «Образливе слово»
Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе, грубе слово. Заплакала мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір.
Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Вклонився Син Матері низько до землі й говорить:
– Простіть мені, Мамо, за образливе слово.
– Прощаю, — сказала Мати й зітхнула.
– Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з’явились сльози. Каже вона синові:
– Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.

ІІ група. «А серце тобі нічого не наказало?»
Андрійко прийшов зі школи і побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.
 — А тата відвезли в лікарню, — каже мати. — Занедужав батько.
Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.
Мати великими очима дивилась на Андрійка.
— А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.
— То куди ж ти підеш завтра? — запитала мати.
— До лісу... Як наказала вчителька.
— А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати й заплакала.

ІІІ група. «Іменинний обід»
У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся.
Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся — найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся — ложка тремтить, крапельки падають на стіл.

Скоро у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна нехай запросить подруг.

Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це і бабуся за стіл сяде. А в неї ж руки тремтять.
Ніна тихенько сказала мамі:
— Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.
— Чому? — здивувалась мама.
— В неї руки тремтять. Крапає на стіл.
Мама зблідла.

Не сказавши жодного слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу.

Довго сиділа мовчки, потім сказала:
— У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.

4. Обговорення оповідання В. Сухомлинського «Наказ дітям»
«Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань. Все, що тобі дають батько й мати, — це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька — твоє життя, працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною — це велике горе для твоєї матері й батька. По-справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій.

Твоя сім’я — це не тільки батько й мати. Це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька й матері дозволу на те, що без них вам робити не можна, або ж не тактично. Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків — перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не зможеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, вірним батьком своїх дітей.

Три нещастя є в людини: старість, смерть і лихі діти — говорить українська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки матері й батька. Їхня хвороба — твоє горе. їхні невдачі і неприємності на роботі — твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!»

Завдання 1. Скласти перелік дитячих обов’язків у сім’ї. (Відповіді учнів)
Учитель: У Т.Г. Шевченка є такі рядки:
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
— Які родинні цінності змальовує поет у цьому вірші?
Учитель: Обов’язок батьків — навчити дітей жити. Замало дати дітям їжу, житло, силу фізичну, але найважливіше — дати силу духа, красу душі, яку здобуваємо передусім молитвою. Навчити дітей рівночасно любити все, що рідне, і молитися за хліб, за родину, за державу, за народ.
— Що означає шанувати батьків? (Відповіді учнів)

Учитель: Наша пошана до наших батьків проявляється трьома способами:
— зовнішньою почестю;
— любов’ю;
— послухом.

А зараз послухайте оповідання про дівчинку, вашу ровесницю, яка принесла своїм батькам найкращий подарунок — свою вдячність і любов.

Подарунок для батьків

Одного разу діти вирішили зробити святковий Різдвяний вечір для батьків. У цей вечір кожна дитина мала принести якийсь подарунок для своїх мами і тата.

Діти збиралися групами і обговорювали, що хто купить для своїх батьків. У призначений день одна група дітей зібралася й пішла від крамниці до крамниці, вибираючи різні речі, які можна було б придбати в подарунок. Між ними була й семирічна Юля. Вона з дитячою заздрістю дивилася, як кожна дівчинка щось купувала. Як їй хотілося купити таку хустку, яку Наталочка купила для своєї мами, чи краватку для тата. Юлині очі розбігалися, серце щеміло. Вона ходила від крамниці до крамниці, захоплювалася і тут же розчаровувалася.

Коли дівчатка закінчили свої покупки і йшли додому, кожна з них хвалилася подарунками.
— Юлю, а що ти купила? Чому нічого не несеш? — хтось запитав її. Юля знизала плечима і, намагаючись не видати свого душевного болю, сказала: «Я нічого не купила, бо не маю ні копійки грошей».

Дівчатка з жалем поглянули на неї.
— Усі батьки отримають подарунки від своїх дітей, а твої батьки не матимуть нічого, — зауважила Оля.

Юля знову знизала плечима і мовчки похилила голову. У неї були добрі батьки. Вона їх дуже любила. Але що ж зробити, коли вони були дуже бідні й заощаджували кожну копійку.

Прийшов довгожданий вечір. Усі діти були гарно одягнені. Вони весело бігали, розмовляли і нетерпляче чекали того моменту, коли будуть вручати подарунки. Нарешті прийшов цей час. Радісні вигуки захоплення і похвали, оплески і сміх наповняли залу.

Дівчатка одна за одною йшли з гарно упакованими подарунками. Прийшла черга також і Юлі. Вона вийшла на середину зали з порожніми руками. Настала тиша, бо всі знали, якою бідною була її родина. І тепер, побачивши Юлю з порожніми руками, всі з співчуттям і жалем дивилися на неї. Юля тихенько йшла. Її ясні, сяючі очі з любов’ю дивилися на батьків. Коли Юля наблизилася до них, вона обняла однією рукою за шию маму, а другою тата, притиснула їх до себе і голосно сказала: «Мамо і тату, за вашу любов і турботу про мене я хочу подарувати вам подарунок, — моє покірливе, любляче серце». Вся зала вибухнула оплесками і радісним сміхом. А Юліни батьки, витираючи сльози радості, чули, як з усіх боків доносилися слова: «Це найкращий подарунок!»
За Христиною Приходько

Учитель: Чим хотіли діти порадувати своїх батьків на святі?
Чому Юля не могла вибрати подарунка для батьків у крамниці?
Як відреагували подружки на те, що Юля йшла додому з порожніми руками?
Який подарунок приготувала Юля своїм батькам?
А які подарунки до свята можете ви підготувати своїм батькам?

Завдання 2. Як ви розумієте слова Шевченка:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
(Відповіді учнів)

Учитель: Ось послухайте, у цьому зв’язку, повчальну і цікаву історію, яку нам розповідає життєпис блаженного Василія, Московського чудотворця, який своїм прикладом навертав людей до праведного життя, показуючи взірець любові до Бога й до ближнього.

Неповернутий борг

Один багатий купець розпочав будівництво кам’яного храму. Проте тричі, із незрозумілих причин, стеля храму обвалювалася. Що тільки купець не робив, як не старалися будівельники, та роботу ніяк не можна було закінчити. Врешті-решт купець, знаючи про святість і прозорливість блаженного Василія, звернувся до нього за порадою, як закінчити храм.

Знав блаженний про причину невдачі купця, але не вказав прямо на неї, а відправив до Києва:
— Поїдь до Києва і знайди там убогого Іоанна. Він тобі допоможе добудувати церкву.

Довгою та важкою була в той час дорога від Москви до Києва. Що тільки не передумав купець, але ніяк не міг зрозуміти, чому обвалюється стеля.

У Києві він відшукав убогого Іоанна, який сидів за дивною роботою. Він гойдав порожню колиску. З подивом купець запитав:
— Кого ти колишеш?
— Рідну матусю, — почув у відповідь. — Віддаю їй неповернутий борг за своє народження і виховання.

Тільки тоді купець згадав про свою матір, яку вигнав з дому, і зрозумів, чому не може закінчити будівництво храму.

За збіркою «Заповіді Божі в оповіданнях»

А як ви гадаєте, чому купець не міг довести до кінця розпочату роботу по будівництву храму?

Які поради можна дати купцю? (Відповіді дітей.)

Учитель: Бачите, діти, як Бог допомагає людям усвідомити свої помилки і дає їм час на виправлення. Ще є в Нього аркуші в календарі, щоб попросити пробачення і повернути матері борг.

Учитель:  Для кожної людини найважливіше у світі — її родина. Тут нас завжди зрозуміють і підтримають, вислухають і дадуть добру пораду. До своїх близьких ми повертаємось знову і знову, ділимося радістю і турботами, розповідаємо цікаві новини, спілкуємося і відчуваємо від цього радість.

Як говорив В. Сухомлинський: «Кожен твій крок, кожний твій вчинок — і хороший, і поганий — відгукується в материнському і батьківському серці радістю або болем, щастям або стражданням».

Завдання 3. Які чинники становлять основу християнської родини? (Відповіді учнів)

Основу християнської родини становлять:
— відповідальність всіх її членів;
— взаємна пошана;
— правильне визначення свого місця в сім’ї;
— спільна молитва, спільна праця і відпочинок.

Учитель: Чи завжди спостерігаються саме такі відносини у родині? (Відповіді учнів)

Учитель: «Батько і мати — два сонця гарячих.» Вони — найближчі і найрідніші люди — обдаровують нас своєю ласкою, любов’ю і турботою, завжди допомагають лагідним словом, ніжним поглядом, доброю порадою. Але батькам дуже потрібна і наша допомога. Хтось скаже: «Як ми, маленькі, можемо допомогти нашим дорослим і розумним батькам? Ну, хіба що прибрати в хаті, помити посуд, витерти пил — це, напевно, буде для них допомогою.» А чи достатньо цього? Давайте подумаємо.

Учитель: А зараз послухаємо невеличке оповідання про хлопчика, який хотів допомогти таткові.
1. Тарасиків тато з роботи приходить дуже втомлений. Він — хірург. Кожного дня рятує життя важкохворих людей. Тарасикові шкода тата, а тому він старається хоч якось йому допомогти: приносить капці, подає чай, не галасує у квартирі, коли тато відпочиває. Але хлопчикові завжди хотілося зробити щось більше.

Одного разу тато запитав Тарасика:
— Чи хотів би ти, сину, допомогти мені в роботі?
— А як? — здивувався Тарасик. — Я не вмію робити операції.
— Я хочу, щоб ти за мене помолився. Маю сьогодні дуже складну операцію. Попроси Бога, щоб дав мені сили і вміння. Це буде для мене великою допомогою. Відтоді Тарасик часто молиться за тата. І не тільки він. Є багато інших дітей, які моляться за своїх батьків.

2. Оля молиться, щоб її мама була здоровою і народила для неї маленьку сестричку.

3. Наталя щовечора просить Бога, щоб її батьки щасливо повернулися додому. Вони вже три роки працюють далеко за кордоном. Але дівчинка знає і вірить, що для молитви жодна відстань не є перешкодою.

4. А Сашко живе з бабусею. Його батьки загинули, коли хлопчикові було лише два рочки. Якось на уроці вчителька запитала учнів, як вони допомагають своїм батькам.
— Я не можу допомагати мамі й татові, — сумно сказав Сашко, — бо вони померли.
Вчителька на хвильку задумалася, а потім відповіла:
— Але ти можеш допомагати їм своєю молитвою. Вони обов’язково це відчують.
Молитва за батьків є дуже важлива. Щоденно дякуймо за них Богові, просімо, щоби Він благословив наших рідних, охоронив їх від усього злого. Щоб дарував їм щастя і здоров’я на довгі роки.

Учитель: Ми маємо бути вдячними родині за допомогу і підтримку, за любов і турботу, за молитву, яка оберігає нас весь цей час. Ми маємо бути вдячними Богові за свою родину. Тож давайте разом помолимося за своїх батьків.

Молитва дітей за батьків:
Всемилостивий Боже! Дякуємо Тобі за наших батьків та за все добре, що Ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають виконувати Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати й бути слухняними. А Ти, Господи, поможи нам у цьому Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям та довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі і діждатися втіхи від своїх дітей. Амінь.
Учитель: Дорогі учні, скажіть, якими повинні бути батьки, щоб вам, дітям, з ними було добре, щоб ви були щасливі? (Відповіді учнів).

Завдання 4.
Учитель: Закінчіть речення:
Варто слухатися батьків, тому що…
Господь дав мені батьків, щоб…
Можу висловити подяку батькам за те, що…
Я можу показати шану до батьків тим…

V. Підсумок
1. Чим є для вас родина?
2. Яку родину беремо собі за взірець?
3. З чим можна порівняти людину без родини?
4. Що означає шанувати своїх батьків?
5. Чи існують проблеми у відносинах батьків і дітей? Які саме?
(Звучить пісня «Батьки мої».)

Батьки мої
Серце, що біль відчуває,
Що завжди научає мене,
Серце, яке зігріває,
Що за руку в світі веде.
Ви найбільше, що маю в цьому житті.
Я люблю Вас батьки, рідні мої!
Ви завжди біля мене, вдень і вночі,
Ви ночей не доспали, батьки мої!

Приспів:
Нехай усмішка тепла не зникає,
Вона дарує радість і тепло,
Нехай Господь завжди Вам помагає
За ваше щире батьківське добро,
Батьки мої!

Низько я Вам уклонюся,
Ви мене на світ привели.
Богу за Вас помолюся,
Бо я з Вами не знаю біди.
Ви найбільше, що маю в цьому житті.
Я люблю Вас батьки, рідні мої!
Ви завжди біля мене, вдень і вночі,
Ви ночей не доспали, батьки мої!

Приспів.

Ірина Федишин

Учитель: Що ж це значить — шанувати батьків? Це, перш за все, щиро любити їх. А любити — значить слухатися у всьому; не засмучувати ні вчинками, ні словами; втішати, коли їм важко; піклуватися про них, коли вони хворі; завжди молитися за них — це також наш обов’язок перед Богом. Як не любити того, хто добрий до тебе щодня, щохвилини, хто розповідає тобі казки і втирає сльози, хто годує і одягає тебе, хто вчить бути справедливим і радісним, чемним і веселим, вчить не жаліти себе, а інших, вчить розуміти людей — не судити, а жаліти і допомагати їм.

За це Господь обіцяє довге щасливе життя на землі і вічне блаженство на небі. Слово Боже говорить і про покарання тих, хто жорстокий і грубий з батьками.

Тож ми повинні поважати, шанувати наших батьків, рідних, вчителів, вихователів, священиків і всіх, хто піклується про нас, вчить нас добру — до цього нас закликає Господь.

Учитель:
Шануйте батьків, любі діти,
Щоб потім не пожаліти.
Допоки є батько і мати,
Старайтесь їм шану віддати.
Наталя Муран

Використана література:
1. Е.Уайт. / Християнська родина: Пер. з англ. — Київ, «Джерело життя»,1998. — 448 стр.
2. Сухомлинський В.О. Вибр. тв.: У 5-ти т. -К., 1976.
3. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О.Сухомлинський — К. : Рад. шк., 1978. — 263 с.
4. Тарас Шевченко. Кобзар. — К.: Дніпро, 1999.
5. Бруно Ферреро. Десять Божих заповідей. Оповідання для дітей. — Львів: Свічадо, 2011.
6. http://ditky.in.ua/kazky-suhomlynskogo.html
7. http://www.traducionalist.info/blog/molitvi_za_batkiv/2012-01-25-2513
Н.Г. Пітріман, вчитель гімназії № 9 Кіровоградської міської Ради Кіровоградської області