17 травня 2013

Ювенальна юстиція чи юридична форма неорелігії?

Коли чуєш про ідеї правової рівності між людьми, які намагається реалізувати юридична система, то це вимагає ґрунтовного аналізу з боку логіки і науки. Тому що ієрархічна світобудова визнана як в біологічних так і в соціальних науках. Саме псевдонауковість ідеологій, які намагались будувати суспільство на ідеях соціальної рівності – є причиною як теоретичного так, і практичного краху.

Але ювенальна юстиція йде ще далі. Вона не просто урівнює правову базу між батьками і дітьми, а перевертає її. Як перевертають сатаністи хрест, як навиворіт читають Біблію, так перевертають вони і світобудову. Тому що головним принципом ювенальної юстиції є верховенство прав дитини над батьками.

Хоча формально це має вигляд як утвердження законопорядку. Ювенальна юстиція за визначенням – "це система державних та недержавних інститутів, спрямованих на захист прав дитини, правовий і соціальний вплив на дитину та її оточення".

Але ж диявол – батько брехні. Говорячи про необхідність захисту дітей, юридична система направлена проти дітей. Досвід людства та Божа заповідь стверджує: "Слухай батька і матір, і буде тобі добре, і ти довго житимеш". Це варіант утвердження тієї ж ієрархічності світобудови. Ювенальна ж юстиція стверджує: якщо мати і батько вимагають послуху, то негайно звертайся в ювенальну поліцію. Реально така система свідомо направлена проти дитини. Чи не є це підступний і сатанинський план, який, використовуючи дітей, направлений проти батьків, а в результаті проти всіх.

Ювенальна юстиція – це своєрідний мутант, бо це такий собі секуляризований тип релігії, який утверджується за допомогою сили поліцейської держави під прапорами гуманізму і правопорядку.

Але чи можна назвати правопорядком систему, в якій свідомо вводиться презумпція винуватості батьків? На відміну від дитини, яка у всьому права. Причому це право безпосередньо реалізовує не дитина, а від імені дитини опосередковано поліцейська система. В той час, коли вся історія людства стверджує, що поки дитина не може нести безпосередню відповідальність, за неї відповідають, перш за все, батьки, ювенальна юстиція стверджує, що центральним елементом при захисті прав дитини є не батьки, а ювенальний суд, тобто поліція.

При цьому механізми по захисту прав дитини направлені на знищення батьківства як моральний авторитет. Бо як же можна назвати закони, які накладають штраф на вчителів і сусідів за те, що вони не сповіщають поліції про випадки насилля над дітьми. При цьому поняття "насилля" має таке широке значення, що політичні репресії порівняно з тотальним притягненням всіх дорослих до кримінальної відповідальності за будь-яку спробу виховання може отримати найбільшу масовість по знищенню людей в історії людства.

Але якщо навіть уявити хоч якийсь сенс в реалізації ювенальних механізмів, то при цьому вражає лицемірство стосовно поняття гуманізму. В процесі утвердження гуманізму повністю викидається з ужитку поняття любові. Більше того, прояв любові отримує статус злочину. Саме за формулюванням "задушлива любов" була відірвана від матері донька у актриси Захарової, яка вже більше ніж десять років не може повернути собі дитину у Франції.

До речі, ідеї і практична реалізація системи ювенальної юстиції найбільше поширені у Франції, в якій більше ніж 1 мільйон дітей було забрано у батьків. Причому не неблагонадійних, а у психологічно і матеріально забезпечених. Правда, поняття "неблагонадійна сім'я" теж настільки розширене, що перешкоджання перегляду порнографічних сайтів розглядається тепер як перешкоджання в доступі до інформації, неотриманні освіти, і це може стати приводом звернення дитини до ювенальної поліції. А цього вже достатньо, щоб записати батьків у список "неблагонадійних", що значить потенційних злочинців. І це є достатнім для того, щоб відібрати дитину.

Відбирання дітей у батьків вмикає поширення бізнесу продажу дітей за кордон, що фактично повертає нас в епоху рабовласництва, бо при неможливості батькам відповідати за дітей, відповідальною стає держава. Але ж за поняттям держава стоїть конкретний чиновник, за яким закон і система судів. При цьому система ювенального судочинства побудована таким чином, що вищі суди автоматично підтримують вирок нижчих. Це унеможливлює подачу касацій у вищі органи. Тобто "дитячий", ювенальний суд є безапеляційним.

На користь того, що ювенальна юстиція – це своєрідна неорелігія, слугує те, що як будь-яка окультна секта, вона відкрито не розголошує свої ідеї. Так про ювенальну юстицію пересічний громадянин майже нічого не знає, але норми, приписи, вимоги, якими перенасичена будь-яка шкільна і вже дошкільна програма, свідчать про потужне, але приховане розповсюдження ювенальної юстиції в системі законодавства. Це розповсюдження проходить під виглядом медичного обслуговування, яке забезпечує сексуальну просвіту. Так в Росії наробив розголос випадок, коли в одному із дитсадків під приводом гінекологічного огляду медсестра займалася розтлінням маленьких дітей. При цьому довести її вину так і не змогли. Хоча на суді, до речі, стало відомо, що вона відносилась до однієї з неорелігійних сект.

А сучасні сектантські неорелігії мають один із основних елементів – вони формуються на закритій основі. Тобто про основні цілі знає лише обмежене коло людей. Тому на відміну, наприклад, від раннього християнства, коли апостоли вступали у відкриту полеміку з різними верствами населення, а така поведінка простежується ще у Христа, Який вів відкриту дискусію як з іудейською елітою (фарисеями), так і з простим народом (Нагорна проповідь), активісти ювенальної юриспруденції приховують, що, наприклад, сексуальне просвітництво своєю метою має не народження дітей, а запобігання народжуванню при зберіганні ведення сексуального життя. Чим не приклад батька брехні?

На відміну від відкритих дискусій неорелігії носять рівень ієрарархії посвячених у істину. Тому на перших ступенях всі ми брати, які рівні в процесі пошуку істини. Але чим далі, тим все більше проглядається більша рівність лідерів. Така подвійна мораль є не випадковою помилкою, а є свідомою стратегією. Тому виходячи з неї на масовому рівні, вони згодні поважати ваші релігійні цінності. Але по суті і на своїй вершині вони, в кращому випадку, є атеїстичними, але, як правило, сатанинськими ідеологіями.

Для боротьби з Богом і людьми, які з ними не згодні, вибираються форми сучасних цінностей, за допомогою яких вони формують свої технології. В кінці ХХ - на початку ХХІ століття найсучаснішою формою соціальних перетворень стала юриспруденція. Хто з нас не мріє, щоб в суспільстві панував закон, а не свавілля і забаганки окремих людей? Юриспруденція стала сильним знаряддям, яка стала потрібна людям.

Саме тому сьогодні формуються юридичні технології, які за допомогою правових норм практично формують беззаконня. Згадаємо, що в економіці з'явилось таке нове явище, як рейдерство, де правовими за формою методами, але за суттю по-розбійницьки оволодівають чужим майном.

Ювенальна юстиція – це лише частина цілої системи юридичних технологій, які несуть економічні, політичні, а головне – духовні наслідки по тотальній трансформації суспільства. Головною метою такої трансформації є формування новітньої форми безбожництва, яка будується на правових засадах.

Процес соціалізації починається із сім'ї. Сім'я – це точка відліку, коли людина відчуває і розуміє себе як людину. Коли Церква називає сім'ю – малою Церквою, то це ще й точка відліку, коли людина відчуває і усвідомлює вперше Бога. Подібно тому, як Церква рятує людину для вічності. Сім'я, як мала Церква, народжує соціальні умови для цього порятунку.

Тому знищення сім'ї як соціального інституту – це та мета, яка проглядається в системі ювенальної юстиції, але це ще й та межа, за якою чекати кінця світу вже не потрібно буде, тому що це вже світ навпаки, це світ перевернутих цінностей, задзеркалля, світ небуття.

Але, в будь-якому варіанті, ювенальна юстиція вимагає аналізу не тільки з боку юристів, але і з боку всіх напрямків гуманітарної сфери, включаючи і релігієнавчий аспект. А можливо, перш за все, релігієзнавчий аспект.

ІГНАТЬЄВ В.А.,
кандидат філософських наук, доцент кафедри соціально-економічних дисциплін Кіровоградського інституту розвитку людини