17 січня 2016

Літні метелики на зимовому вікні

17 січня ми з друзями в черговий раз прийшли до дітей, які перебувають у притулку. Малеча як тільки побачила нас, кинулася назустріч: обіймають нас, ластяться, просяться на руки. Ми трохи обігрілися, а потім маленьких взяли на руки.   
Малюкам подобається, як ми з ними граємо. Грали у «добре-погано»: якщо слово позначає щось добре – плещемо у долоньки, якщо погане – тупаємо ніжками.
Діти люблять, коли ми з ними щось малюємо, вирізаємо, розфарбовуємо. Сьогодні ми робили метеликів із фетру. Вони вийшли привабливими і яскравими. Малюкам ми допомагали, а старші дітки зробили по три штуки. Вихователька каже, що раніше вони таку роботу не виконували, тому всім було цікаво.
Після роботи всі отримали нагороду: банани і мандаринки. Старші впоралися з фруктами самостійно, а малюки потребували допомоги. На наш подив вихователька зауважила, що тут іноді перебувають дітки з таких сімей, що ніколи і не бачили таких фруктів, і не знають, як їх вживати.
Також кожен вихованець отримав ще й пакуночок з «різдвяним пряником» у вигляді ялинок і мавпеняток і по 4 шоколадні цукерки.

Цього разу з нами був мій брат Сашко. Він на подив швидко знайшов спільну мову з дітьми, особливо зі старшими хлопчиками. Вони дослухались до нього, не відривали від нього очей, уважно виконували всі його завдання. Було видно, що в жіночому колективі дітям не вистачає чоловічої уваги. Ми вирішили, що будемо намагатись залучати до наших зустрічей з малечею і хлопців.  
Наприкінці зустрічі вихователька запропонувала діткам сказати нам «Дякуємо», а вони ще й закричали: «Приходьте до нас ще, ми вас дуже любимо!» Звичайно, було дуже приємно. Коли ми вже вийшли у двір, малюки все ще стояли біля вікна і махали нам ручками.
На жаль, фотографії вийшли не дуже якісні, тому що хотілося приділити більше уваги діткам, а фотографувати не було часу.

Марина Леонтьєва

Детальніше в цій категорії: « Зустріч однодумців